Інвалідність при аутизмі в Украине

У наказі «Про затвердження Переліку медичних показань, що дають право на отримання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років» у 10 розділі, під назвою «Розлади психіки та поведінки», аутизм входить до списку захворювань, що дають право на отримання інвалідності та державної соціальної допомоги на строк до 16 років.

Якщо дитячий психіатр підозрює у дитини наявність такого розладу, він зобов'язаний, передусім, встановити остаточний діагноз. Для цього він повинен використовувати ті діагностичні процедури, що передбачені для кожного конкретного розладу. Як правило, дитячий психіатр не має у своєму розпорядженні таких методів обстеження, які б дозволили йому швидко встановити діагноз за допомогою будь-якого біохімічного аналізу чи генетичного тесту. Тим не менш, керуючись діагностичними критеріями, прийнятими в міжнародній класифікації хвороб, лікар приймає рішення, спостерігаючи за дитиною та отримуючи інформацію від її найближчого оточення.

Крім того, для уточнення діагнозу деяких розладів бувають необхідні додаткові обстеження або консультації суміжних фахівців. Наприклад, якщо йдеться про уточнення діагнозу важкого мовленнєвого порушення, то необхідно висновок логопеда відповідної кваліфікації, а якщо підозрюється розумова відсталість, то, звичайно, не обійтися без обстеження у психолога, який має відповідну підготовку з питань тестування інтелекту. Можливо, може знадобитися додаткова консультація іншого дитячого психіатра, який має вищу кваліфікацію чи науковий ступінь.

Найважливішим моментом процесу обстеження є рішення про те, де воно відбуватиметься. Як правило, при розладах розвитку та поведінки у дітей немає потреби у стаціонарному обстеженні. Більше того, дитина, особливо молодшого віку, госпіталізована до психіатричної лікарні у відриві від сім'ї, перебуває у стресовому стані. Здійснювати його обстеження за таких обставин, принаймні не етично, та й малоінформативно. У цивілізованих країнах обстеження дітей із підозрою на наявність проблем розвитку та поведінки, за рідкісним винятком, проводять у амбулаторних умовах.

При оформленні консультативного висновку або виписки з історії хвороби повинні дотримуватись певних правил.

1.Діагноз дитини повинен точно відповідати зазначеному в переліку. Наприклад, не допускається написання «аутоподібної поведінки», оскільки в переліку розладів, що дають право на інвалідність, немає такої назви розладу.

2.При деяких розладах існують ще додаткові критерії встановлення показань для інвалідності. Наприклад, наявність у дитини легкої розумової відсталості не є показанням для оформлення інвалідності. У разі необхідно враховувати наявність супутніх проблем, які призводять до стійкої дезадаптації дитини. Йдеться про виражене порушення мови чи поведінки.

3. Підписується такий висновок трьома лікарями – лікарем дитини, що заліковує поліклінікою (диспансерним відділенням) і заступником головного лікаря з позалікарняної служби (або начмедом лікарні). На документ ставиться штамп лікувального закладу та видається на руки батькам.

Після отримання медичного висновку порядок оформлення інвалідності – стандартний.